09 лютого 2016 року учні  Шепетівського НВК №3 передали нашим землякам, які виконують свій службовий обов’язок  в зоні АТО теплі речі, продукти харчування. Молодші учні написали листи воїнам, намалювали малюнки та виготовили обереги.
   Драчук  Олена Миколаївна представник Громадськаої Організації "Шепетівське Міськрайонне Об'єднання Учасників Бойових Дій у Зоні АТО". Подякувала учням та педагогам НВК № 3 за  активну діяльність у підтримці наших захисників.
   Шепетівські волонтери передали привіт та подяку від наших воїнів з зони АТО.

   29 січня українська громадськість відзначає День пам’яті героїв Крут. Молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху.
   29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.
   Бій тривав лише п'ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.
   Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва. Виступаючи на церемонії поховання, голова Центральної Ради (1917-1918) Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.
   Після цього про подвиг молодих звитяжців забули на більш ніж 70 років, а їхні могили за радянських часів було зруйновано.
   Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут».

     Щорічно 5 листопада ми відзначаємо знаменну подію - це День народження нашої рідної школи. За 48 років існування наш заклад випустив в широкий життєвий шлях 5 поколінь учнів.
Традиційно в цей день на урочистій лінійці ми відкриваємо Дошки пошани «Ми пишаємося ними» та «Кращі спортсмени».
     На лінійці ми відзначаємо кращих учнів закладу, які показали високий рівень знань, захищали честь школи та стали переможцями й призерами міських, обласних, Всеукраїнських олімпіад з базових дисциплін, конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої Академії наук, інтелектуальних, академічних конкурсах та показали високі досягнення у військово-прикладних видах спорту.
     Ми пишаємося учнями, які щорічно своїми досягненнями примножують славу закладу, вписують нові сторінки в історію рідної школи.
     Для того, аби отримати право бути занесеним на Дошки пошани не достатньо відмінно навчатися i мати зразкову поведінку, потрібно ще й проявити свої таланти в конкурсах та олімпіадах, бути активним учасником громадського життя школи, міста. Мати результативну участь у спортивних змаганнях та здобувати перемоги у військово-прикладних видах спорту. Такі вимоги до кандидатів на звання кращих учнів НВК №3 ставить Положення про шкільні Дошки пошани.
     Надзвичайно приємно, що у нашому закладі 57 учнів є взірцем для однокласників, та 48 учнів є спортивною елітою школи.
     Бажаємо і надалі впевнено крокувати до нових вершин.

      15  жовтня  у НВК№3 відбулася зустріч із воїном  АТО,  батьком учня 2-Б класу Сарахманом Святославом Євгеновичем. Військовий розповідав дітям початкових класів, про те, як на жаль, на терени квітучої, красивої України увірвався демон війни, що посіяв біль, сльози, руїни та окропив кров’ю нашу священну землю. Справжні українські чоловіки не змогли залишитись байдужими до долі своєї Батьківщини, тому стали на захист рідної країни. Вони не знають втоми, не відчувають болю, борються до останньої краплі поту і крові.
    Святослав Євгенович розповідав, як діти сходу не мають можливості ходити до школи, як переховуються у підвалах… Як їм, солдатам,  живеться у окопах на передовій.
      А ще дякував за   нашу підтримка: малюнки, поробки зроблені власними дитячими  руками, листи, теплі речі.
      Дуже важко  і лячно було  слухати його розповідь. Але ми гордимося, що у нас є такі дійсно відважні люди-лицарі, які багато не говорять, а яких видно на ділі.
     На закінчення  зустрічі  діти привітали  Святослава  Євгеновича  із Днем захисника України та побажали міцного здоров'я. Адже найголовніше, щоб наші захисники завжди поверталися живими та здоровими.

      15 жовтня у 4-В був особливий урок, присвячений Дню захисника України. До нас у гості приходив солдат української  армії. Це був тато Максима Сарахмана, учня 2-го класу. Він 2 місяці воював у зоні АТО.
        Воїн розповідав нам, де перебувала його частина, про складні умови, в яких живуть захисники нашої Батьківщини, про те, як небезпечно і страшно на фронті. Але наші воїни не тікають, стоять на своїх позиціях і мужньо відбивають напади ворогів. На щастя, ніхто з групи тата Максима не загинув.
      Учні уважно слухали розповідь військового. Мене вона заставила задуматись. Я захоплююся мужністю наших воїнів, але усвідомлюю, яка страшна і непотрібна річ — війна.

Паляниця Любомир,
учень 4-В класу

Перший урок "Борімося - поборемо!"

4 червня діти завітали до 21-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Шепетівка.  Співробітники ДСНС розповіли про правила безпечної поведінки на водоймах, у лісових масивах та у природних екосистемах, що є особливо актуальним у літній період. Діти побачили на власні очі пожежно-рятувальний автомобіль та обладнання рятувальників. Кожен з малюків мав змогу особисто приміряти бойовий одяг та спорядження, аби відчути себе справжнім вогнеборцем. Після проведеного заходу учні залишилися задоволеними та сповненими враженнями від відвідування пожежно-рятувального підрозділу.

Шановні ветерани!

Багато років минуло від незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народу.

9 травня Україна святкує 70-ту річницю з Дня Перемоги. Ми висловлюємо вам щиру вдячність за героїчні справи, за вашу мужність, за витримку, яку ви проявили у тяжкі роки війни, захищаючи Батьківщину і світ від фашизму.

У цей славний день ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, низько вклоняємося та складаємо глибоку шану ветеранам, які на своїх плечах винесли тягар війни та підняли країну з руїн у повоєнні роки. Ми уславлюємо тих, хто в тилу самовідданою працею наближав розгром ворога.

Важко знайти слова, якими можна було б передати всю вдячність за Ваш безсмертний подвиг переможців у найжорстокішій війні.

Ми у вічному боргу перед Вами, за обірвану війною юність, за зразки мужності, силу духу, самопожертву, які Ви виявили в боях за рідну землю.

Добра вам, міцного здоров'я, бадьорості і довгих-довгих років життя.

На честь 70-ї річниці Перемоги над нацизмом учні НВК № 3 на подвір'ї школи біля меморіальної дошки Ярослава Давидова утворили алею пам'яті з портретів ветеранів Другої світової війни.

8 травня на подвір’ї школи зібралися учні, батьки, педагоги, гості, щоб відкрити меморіальну дошку та вшанувати пам’ять захисника незалежної України, випускника НВК №3 2010 року Давидова Ярослава, який поліг на сході України під час виконання свого службового обов’язку.
Не випадково для такого заходу була обрана саме ця дата, адже указом президента 8 травня оголошено Днем пам'яті та примирення в Україні на честь усіх жертв Другої світової війни, захисників нашої держави.
На урочистій лінійці були присутні почесні гості:
-    в.о. міського голови, секретар міської ради Полодюк М. І.;
-    перший заступник міського голови Вихівський В.Б.;
-    завідувач сектора з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Кикоть М.Ю.;
-    настоятель храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії УПЦ, протиієрей отець Анатолій, колишній воїн-афганець;
-    отець Василь, настоятель храму святих мучеників Бориса і Гліба;
-    військовослужбовці в/ч А-4127;
-    голова загальношкільного батьківського комітету Синюта В.В.;
-    мама загиблого Ярослава Давидова С.Р.;
-    випускники 2012 року, однокласники Ярослава.
Ярослав Давидов проходив службу за контрактом  на Львівщині, десантником окремої 80 аеромобільної десантної бригади. 4 червня, Ярослав святкував своє двадцятиріччя, а вже через місяць, 1 липня, він загинув у бою від снайперського пострілу під час виконання завдання на блокпосту біля м.Слов'янськ Донецької області.
Указом президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 р., "За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).